День 9
Лікійська стежка · 30 квітня 2021 · з моїх нотаток
Сьогодні був не легкий день.
Все почалося зранку. Я вибрав не найкраще місце для ночівлі, тому спав я під нахилом. Встав і вийшов я як завжди рано.
І проходячи повз село, зі мною почав йти пес. На ньому було два нашийники, і вийшов він з місця кемпінгу, тому, я думаю, що він був чийсь. А далі я почав свій шлях. І цей пес йшов за мною. Я почав переживати за власника і пса, коли відійшов від того кемпінгу на 2 км, а пес все йшов за мною.
Після спроби відлякати його, пес почав йти за мною на відстані. Можливо, він відчував, що потрібен мені, адже я йшов сам. Можливо, й так. Але я не можу брати відповідальність в даній ситуації ще й за пса.
І от через 3–4 км від того кемпу я застопив авто до наступного міста. Не знаю, що сталося з тим псом, але я сподіваюся, що з ним все добре. Це був чорний лабрадор.
чорний лабрадор з двома нашийниками
Підібрав мене водій, який останні три роки проживає в Туреччині, а сам він з Росії, міста Перм. Завдяки водію я дізнався, що в Туреччині постійно є якісь овочі та фрукти. Точніше, сезонність їхня настільки різна, що тут завжди щось дозріває. І от відразу після того я натрапляю на мушмулу — фрукт, сезон якого є наразі.
А далі я прямую до наступного міста — Фініке. Дорога до нього складає близько 14 км, і я вирішую спробувати постопити авто. Але в мене нічого не виходить, і я починаю активно йти. Напевне, через ситуацію з коронавірусом авто проїжджало тут небагато, і ніхто не захотів мене підібрати. Тому до міста я дібрався пішки.
На початку міста я побачив супермаркет і вирішив зайти до нього, аби купити айран — прохолодний молочний напій. 1 л я так і не знайшов, тому, закупившись іншими не дуже корисними продуктами, я пообідав за будинком маркету. І далі продовжив свій шлях. В місті я ще докупив продукти та назбирав мушмули. І після цього я вирушив в гори.
Шляхів я мав два — по дорозі для авто і по маркованому шляху. Спочатку я хотів йти по дорозі для авто. Але потім чомусь вирішив змінити намір і пішов стежкою. Це була дуже погана ідея. Варто зазначити, що набір висоти становив 600 метрів на 5 км.
+600 м на 5 км
І от я починаю свій шлях по цій тропі. Колючі гілки та листя, гостре каміння. Спочатку все йшло відносно непогано. Я подряпався і подерся. А далі настав повний капець. Стежка виявилася хоч і ходжена, але недостатньо маркована. І я чи то збився, чи то ні. Але йшов я через реальні кущі, по начебто ходженому.
Це було справжнє пекло. Я був покритий потом, на мене обсипалися гілки і все, що на них було. Я карабкався крізь кущі, намагаючись проходити так, аби не зачіпати рюкзаком дерева. На рюкзаку зовні висіли бутилки, які час від часу падали, і мені доводилося знімати рюкзак і пакувати їх.
Я вже не був певен, що йду в правильному напрямку, і якого дідька я тут забув. Сонце вже починало заходити, і був варіант, що тут я і заночую, сидячи де можна. Бо йти в темряві по тим крутим схилам з тою рослинністю було б просто самогубство.
Я вже почав матюкатися і думати, кому я насолив.
І тут я виходжу на стежку з мітками. Покритий потом вже незліченну кількість разів, брудний, без води, бо вже випив всю, що була. І починаю відходити від того свого стану.
Правда, до води мені ще потрібно було йти кілометр з лишнім, але то вже хоч щось.
І от я доходжу до місця води і бачу якусь розрізану бочку, що лежить як корито. З брудною водою. Я сподіваюся, що це не та сама вода, що позначена на мапі. Але іншого місця я не знайшов. Тому вирішую хоч спробувати ту воду, пропустивши через свій фільтр.
Але набрати воду мені заважав шершень, що літав біля тої води. Правда, трохи набрати вдалося. І як виявилося, вода ще з якимось маслом (типу машинного).
води нема · одна бочка · один шершень
