Дні 16–197–10 травня 2021

До арки

День 16Пляж і річка↓
День 17Легше й красивіше↓
День 18Долина метеликів↓
День 19Арка, повз яку я пройшов↓

Likya Yolu, арка16:16

Калкан → Фетхіє · ≈90 кмМаршрут · 0%

П’ятниця · 7 травня

День 16

Від Патари уздовж пляжу

Порада незнайомки зекономила мені день у горах і подарувала найдивнішу переправу через річку в моєму житті.

Ранковий краєвид крізь чагарники й оливкове дерево на імлисту затоку — Ранок на узбережжі07:01

Затоплена давня вулиця з колонадою, обабіч якої стоять бази колон — Патара, стара головна вулиця12:11

Кам’яні сидіння давнього театру і зруйнована будівля позаду — Патара, театр12:19

01 · Порада

П’ятнадцять кілометрів піску.

Десь тут я зустрів українку, яка вже пройшла чималу частину Лікійської стежки. Вона сказала, що один відрізок можна зрізати, якщо пройти кілометрів п’ятнадцять берегом, а не пагорбами. Я її послухав і пішов пляжем.

Широке бірюзове гирло річки впадає в море, на протилежному березі дюни — Гирло річки15:45

03 · Пси

В оточенні.

Далі берегом пастух гнав корів, а з ним кілька величезних псів. Пси оточили мене й почали гарчати. Вони були справді здоровенні і виглядали небезпечно. Мені було страшно. Потім усе минуло, і я пішов далі.

Низький темний острів у морі, хвилі набігають на пляж під імлистим сонцем — Кінець пляжу17:10

Довгий порожній піщаний пляж, що веде до гір — Погляд назад17:10

Пляж≈15 км

Річкапо шию

Псизабагато

02 · Річка

Рюкзак на голові.

Посеред пляжу в море впадає річка, і мосту немає. Вода сягала мені до шиї.

Я запхав увесь рюкзак у великий сміттєвий пакет, щоб він не намок, якщо впаде, підняв його на голову і пішов уброд. Одного разу він таки впав у воду, але всередині нічого не намокло. Це було справжнє випробування, і добре випробування.

Малюнок · переправа, приблизно в масштабі

сміттєвий пакет + голова = непромокальність.

Субота · 8 травня

День 17

Далі узбережжям

Після порожньої середини західна частина стежки здавалася легшою, і цікавішою.

Довга зелена долина відкривається до моря між гірськими схилами — Вниз долиною10:07

Андрій стоїть на гравійному хребті на тлі сірого неба — Я, день сімнадцятий11:59

Стежка з червоної землі в’ється схилом із чагарниками над морем — Червона стежка14:14

04 · Попутники

Пара з дому.

У західній частині я зустрів літню українську пару. Вони нікуди не поспішали. Йшли стежкою повільно, вивчали її історію, руїни й давні лікійські міста. Я переночував поруч із ними, а потім пішов далі.

Стежка високим мисом із чагарниками над синім морем — Високо над морем14:14

Бабадаг і Долина метеликів · рельєф з даних висот, висота ×1.8Скрол · 0%

Бабадаг · 1 969 м

Узбережжя стає крутим.

Над Кабаком і Фаральєю гори обриваються майже просто в море.

День 18 · 9 травня

Долина метеликів.

Каньйон, у який дивишся прямо згори, а потім лагуна Олюдениза з висоти.

Кінець стежки

Арка десь тут.

На вісімнадцятий день я вже був тут. Просто не знав, де та арка.

0метрів

Неділя · 9 травня

День 18

З Кабака до Олюдениза

Великий фінал стежки: скелі над Долиною метеликів, а потім лагуна Олюдениза з висоти.

Погляд прямо вниз з білої скелі на бірюзову затоку в Долині метеликів — Долина метеликів12:34

Круті скелі й сосни над глибокою долиною — Скелі12:37

Синя лагуна і біла піщана коса Олюдениза з високого схилу — Олюдениз згори16:16

05 · Майже

Десь тут арка.

Офіційно Лікійська стежка починається, або закінчується, біля арки неподалік Олюдениза. На вісімнадцятий день я вже був там. Просто не знав, де та арка, тож ішов стежкою далі.

06 · Фотограф

Знайомство на роки.

На самому кінці стежки, в Олюденизі, я зупинився біля чоловіка і жінок, з якими він працював. Він був фотографом, а вони якраз збиралися самі вирушати на стежку. Ми трохи поговорили. Потім він знайшов мене в Instagram і досі на мене підписаний. Більше ми не бачилися, але трохи й досі на зв’язку. Мені це подобається.

Дерева й газон у вечірньому сонці на краю курортного містечка — Останній вечір на стежці19:21

Понеділок · 10 травня

День 19

З Олюдениза до Фетхіє, і назад

Я закінчив Лікійську стежку у Фетхіє, а потім сів на автобус назад, щоб сфотографуватися біля арки, повз яку просто пройшов.

Спокійна синя вода, в якій відбиваються гори, і вітрильний човен — Тиха вода08:20

Дерев’яний туристичний корабель у піратському стилі, пришвартований у бірюзовій воді — Пірати, для туристів08:21

Кам’яні будинки без дахів у покинутому селі, розкидані зеленим схилом — Каякьой, покинуте село09:43

07 · Фініш

Назад по фото.

Я пройшов далі повз Каякьой аж до Фетхіє. На цьому все. Потім сів на автобус назад у бік Олюдениза, знайшов арку з написом «Likya Yolu, Lycian Way» і нарешті зробив фото.

Дерев’яна арка з написом Likya Yolu Lycian Way над стежкою між соснами — Likya Yolu16:16

Андрій сидить на землі під аркою Лікійської стежки — Готово16:40

08 · Дев’ятнадцять днів

Я пройшов Лікійську стежку.

Це було справді важко. Рюкзак важкий, я весь час був брудний і весь час пітнів, а ноги смерділи ще кілька тижнів після того. Щодня я проколював нові мозолі й заново їх заклеював.

Але я ризикнув і пішов, навіть сам. Я не боявся, і я це зробив. Я побачив стільки гарних краєвидів і місць, і вдячний собі за кожне з них.

Днів на стежці19

Пішки≈400 км

Ночей у готелях0

Мозоліщодня

лікійська стежка — пройдена.