Маршрут
Вісім розділів: зі Львова до Арарату і додому.
Лікійська стежка тягнеться турецьким узбережжям між Анталією і Фетхіє. Я йшов нею зі сходу на захід і фінішував на 19-й день: близько 400 кілометрів пішки, мінус одна ділянка, яку я проїхав дорогою. А за час, що лишався до зворотного квитка, я автостопом перетнув країну до іранського кордону і назад.
Пролог · 20–21 квітня
Зі Львова до Анталії
Повідомлення в чаті, напарник із позитивним ковід-тестом, ніч на підлозі аеропорту і 25 км через Анталію пішки.
Дні 01–03 · 22–24 квітня
У Таврські гори
Три дні з Юрою, нові сандалі й перші мозолі.
Дні 04–08 · 25–29 квітня
Каньйони і вічний вогонь
«Безкоштовний» заплив через каньйон Гьойнюк, група з Києва, вершина Тахтали, вогонь зі скелі над Чирали і прощання дорогою до мису Гелідонья.
Дні 09–15 · 30 квітня – 6 травня
Суха середина
Мій щоденник із дев’ятого дня, бочка маслянистої води, ніч на килимі, Кекова, Каш і та єдина ділянка, яку я пропустив.
Дні 16–19 · 7–10 травня
До арки
Річка, яку я переходив із рюкзаком на голові, пастуші собаки, Долина метеликів і арка, повз яку я просто пройшов.
10–18 травня
Автостопом на схід
Памуккале, ніч у парку в Коньї з візитом поліції, Каппадокія і далекобійник, що їхав на Догубаязит.
19–20 травня
Арарат
Кросівки, жодних кішок, «ти можеш померти», крижана ніч на 3 500 м і розворот у тумані майже на 5 000 м.
21–30 травня
Довга дорога додому
Ван, сирійський кордон, Газіантеп, Мерсін, Ізмір, пором через Мармурове море — і додому, в Житомир.