Понеділок · 10 травня – Вівторок · 11 травня
Анталія
Фетхіє — Анталія
Стежку я пройшов, а до вильоту додому лишалося ще днів двадцять. Справжнього плану не було, тільки одна ідея: побачити якомога більше Туреччини.
01 · Друзі
Підвезли до Памуккале.
З Фетхіє я повернувся в Анталію і переночував там одну ніч. В Анталії я зустрівся з друзями, які їхали в Денізлі, до Памуккале, і вони взяли мене з собою.
Середа · 12 травня
Памуккале
Анталія — Денізлі
Після дев’ятнадцяти днів пилу й каміння — цілий білий схил.
02 · Бавовняний замок
Босоніж по терасах.
Памуккале — одне з найвідоміших місць Туреччини: білі тераси з травертину, по яких тече тепла вода і збирається в неглибокі басейни. Ходять по них босоніж. Я зняв сандалі: стежка закінчилась, кросівки поїхали в рюкзак, і я знову був у тих самих сандалях, у яких починав Лікійську стежку.
03 · Денізлі
Ночівля в господаря.
У Денізлі мене на ніч прийняв турецький господар. Звідси я знову був сам і знову в дорозі.
Четвер · 13 травня
Конья
Денізлі — Конья
Автостоп у Туреччині під час ковіду виявився важкою справою.
04 · Ніхто не зупиняється
Порожні дороги.
Машин на дорогах було мало, діяли обмеження, і водії не хотіли мене брати. Дорога до Каппадокії насправді не така вже й довга, але йшла вона важко. Того дня я доїхав тільки до Коньї.
05 · Парк
Візит поліції.
Я спав у парку. Вночі до мене підійшла поліція і спитала, хто я і що тут роблю. Потім мені показали інше місце в парку, де можна залишитися. Тож я перебрався, знову поставив намет і спав там.
поліція знайшла мені місце краще.
