Дні 01–0322–24 квітня 2021
Четвер · 22 квітня
З Анталії в гори
Зранку я пішов зустрічати Юру. Він ночував у наметі одразу за містом, і звідти ми рушили разом.
01 · Сосни
Стежка виходить з Анталії й одразу дереться в соснові ліси Таврських гір. За кілька годин місто зникло: лишилися тільки ґрунтовки, хвоя під ногами й гори з усіх боків.
Перший день я йшов у нових сандалях. До вечора вже мав мозолі.
Таврські гори
Стежка виходить з Анталії й одразу дереться в сосновий ліс і сірий вапняк.
День 01 · 22 квітня
Ми з Юрою вирушили з околиці міста, у нових сандалях.
День 02 · 23 квітня
Довгі підйоми, довгі спуски й перші пластирі.
День 03 · 24 квітня
Я перевзувся в кросівки. Юра вибрав дорогу узбережжям, а я йшов далі.
П’ятниця · 23 квітня
Глибше в Таврські гори
Другий день — суцільні гори: довгі підйоми осипами, довгі спуски й рюкзак, який щогодини ніби важчав.
02 · Рутина
Мозолі з першого дня так і не встигли загоїтися. Це стало ритуалом на всю стежку. Щовечора я знімав взуття, проколював мозолі й лягав спати. Щоранку заклеював їх пластирями й ішов далі.
З кожним днем їх ставало більше. Найболючіші — перші кроки вранці. Потім біль потроху вщухає, і стає легше.
щовечора: голка. щоранку: пластир.
Субота · 24 квітня
До Гьойнюка
На третій день я відмовився від сандалів і взув кросівки. У них і пройшов решту стежки.
03 · Кросівки
Сандалі я більше не взував, аж поки не скінчилася стежка. У кросівках було краще, але лихо вже сталося: ноги були стерті до крові, і відтоді кросівки тільки погіршували справу, день за днем.
04 · Розійшлися
Після трьох днів разом Юра вирішив, що йти так аж до кінця для нього надто важко. Натомість він поїде автостопом уздовж узбережжя Середземного моря.
Я пішов стежкою далі. Відтепер Лікійську стежку я проходив сам.
