(05)особиста історія
Чудовий продукт будує той, хто рухається, а не той, хто сидить на місці. За кожним інтерфейсом, який я створюю, стоїть більша історія — викута в горах, на автостопних маршрутах і в постійному виході за власні межі.
від маленького містечка
до великих продуктів
2015 — 2019Андрушівка · коледж
Маленьке місто й відкрита дорога
Усе почалося в Андрушівці — маленькому місті на Житомирщині, де я жив до 14 років. У 2015-му я вступив до автомеханічного коледжу — чотири роки, що навчили мене, як будуються складні технічні системи і як вони працюють насправді.
Але справжньою іскрою стали подорожі. У 2018-му я вперше поїхав автостопом і відкрив для себе табірний рух — East Coast Camp біля Маріуполя, потім тренінг «Вовча стежка» на Львівщині та автостопний відтинок від Києва до Херсона для проєкту «Твоя країна». У 2019-му я почав навчання за спеціальністю «Комп'ютерні технології», долучився до волонтерського табору «Будуємо Україну разом» в Острозі та їздив за обмінами Erasmus+ до Румунії, Туреччини й Кіпру.
2019біг стає способом життя
Біг перестає бути хобі
У 2019-му біг непомітно з активності перетворився на мій спосіб життя. Дорога була нерівною — травма за травмою, доводилося зупинятися, аналізувати помилки, відновлюватися й починати знову. Біг дав мені дисципліну, яку я згодом переніс прямо в проєктування складних продуктів.
2020 — 2021Львів · Лікійська стежка · Арарат
Дороги карантину й 400 км пішки
Коли світ закрився через COVID-19, я не зупинився — об'їхав автостопом схід і південь України, а наприкінці 2020-го переїхав до Львова. У 2021-му я полетів до Туреччини й поставив собі величезний виклик: пройшов Лікійську стежку — 400 км наодинці з рюкзаком 25 кг.
Потім я поїхав автостопом, щоб спробувати зійти на гору Арарат, і повернув лише за 60 метрів до вершини — без кішок і альпіністського спорядження. Тяжкий, чесний урок про підготовку й оцінку ризику. Після місяця волонтерства в Литві я пробіг свій перший класичний шосейний марафон (42 км) у жовтні 2021-го.
Читати історію про Туреччину по днях →
2021 — 2022вебдизайн · війна
У дизайн — і країна у війні
Приблизно у 2021-му я почав крок за кроком заглиблюватися у вебдизайн: спершу лендінги, потім сайти, потім складні інтерфейси. Символічно, що одним із моїх перших великих концептів була платформа для бігових подій.
Коли у 2022-му почалося повномасштабне вторгнення, мапа мого життя знову змінилася. Я евакуювався до Тернополя, а потім оселився в Івано-Франківську — моєму домі на наступні три роки.
2023 — 2025Карпати · ультра · 100 миль
Трейли, ультрамарафони та 100 миль
Життя в Івано-Франківську відкрило мені Карпати, і мій біг нарешті став трейловим. У 2023-му я систематично тренувався в горах; у 2024-му дистанції стали серйозними — мої перші гірські 30 км, потім 60 км і, нарешті, 80 км на Bukovyna Trail. Коли травми змусили зробити паузу, я пересів на велосипед і далі «накатував» довгі дистанції по регіону.
Я також розширив коло занять: рафтинг, байдарки й багатоденні SUP-подорожі Дністром, а ще щонайменше два повні зимові сезони на сноуборді й лижах у Буковелі та Драгобраті. У 2025-му я досяг піку витривалості — збирався пробігти 100 км і пішов далі, фінішувавши свою першу стомильну: 170 км у горах із майже 10 000 м набору висоти. Доказ того, що людські межі розтягуються дуже далеко за чіткої стратегії та психологічної стійкості.
